Drugs in this world

Куля свитсить тільки тоді, коли пробує викликати таксі в пекло.
Ми седіли біля барної стійки попиваючи зафігачений чай, він пік, тому просто сьорбали, в попільничці валялись пакетики,а недопалки вструмлені в них нагадували абстаговано титанік, чи ще якусь химеру рідного радянського краю - міць УРСР. До нас підходили знайомі і вітались, запрошували потанцювати, але ми відмовлялись, вечір мав бути спокійним і апетитним. В передпокої до великої вечірки було багатолюдно, новоприбулі купкувались і розгодились по інших колах знайомих, всі стискались, обіймались, цілувались - одна велика наркоманська сім'я(сімя), хто б міг подумати, що біля барної стійки сидить два духи, що мов проголодавші пси ричать і всмактують цю смачну атмосферу очікування.
-читать дальше

Покажи мені язика - якась патлата дівчина, розкривала свої біленькі зубки і витягала язик розчавлений одним кульчиком з двома кульками і великою білою таблеткою на ньому. - Молодець.
Автор монологу рухався далі, той хто збирав цей натовп, той хто рухав течіями і слідкував за порядком, той кого ми всі любили і обіймали вголос.
Я відкрив долоню своєї спутниці і забрав з неї одну біленьку таблеточку, вона закинула другу собі в рот і запила чаєм. Ми довго цілувались і можливо це було довше ніж показував мій годинник.Нас розірвав дзвінок від тата, він був пяний в драбанад, хтів їхати завтра зі мною на дачу, на яку ми вже три роки не їздимо, я погодився, мені треба кудась зїздити, але мабуть завтра я просто сяду на потяг і поїду кудась.
Ми коахлись, так довго кохались, що можна скласти про це безліч романів, і зняти пару кілометрів порнографічних філмів, але коли все закінчилось, мені здалось що це тривало лише секунду. Я спустився в низ, щоб напитись і потанцювати, залишивши її полежати, так вона просила.
На вечірці абсолютно всі танцювали, рідко хто просто стояв, безперестанний рух створював ефект туману від випару їхніх тіл, я не чув запаху, він тут не потрібний. На барній стойці хтос залишив півдорошки,які я з радістю задихнув у свою слизову.

Коли я повернувся, то побачив двох вилупків, які силоміць пробували щось робити з нею. Вони пробували, щось зробити з моєю дівчиною, один з них принизливо хмикав, другий сопів. Мене це просто вивело з себе, як ці два недокурки можуть плюндрувати те що належить виключно мені, мою святість і кохання, те що тисячі років я беріг від чужого ока. Розганяюсь, на скільки мені дозволяє кімната і ногою заїжджаю тому що збоку в голову, те що з ним мене не цікавить. З задньої кишені виймаю ключі, на них висить брилок у вигляді ножика, я розкриваю його і обіймаю другу суку з заду однією рукою тримаю його за шию, другою підставляю до неї лезо. В мене зараз вибухне серце, я бачу як ця скотина проникла туди куди ніхто не має права проникнути.
- Сьогодні ти помреш - сука - крізь мої зуби має виливається слюна, на язиці відчуваю присмак металу, моя психіка пуста. Відкидую цього вилупка проводячи ножем по горлу, там де захована сонна артерія, він падає і вищить, тримається за горло. Складаю ніж і кладу в задню кишеню, підхожу до нього і валю ногою по голові, по ребрах і всьому що я вважаю мяким в ньому, я копаю його в лице, ще раз і ще раз, у мене чорні кросівки, на них не видно крові. Але на світлому килимовому покритті чорні плями. Моя дівчина лежить склавши руки біля грудей в позі ембріона. Коли піхожу, бачу що другий вилупок оклигує і процедура повторяється, я не просто копаю, я бю чим можу зі всіх сил, які зовсім не відчуваю, мені здається його тіло не міняється від моїх ударів, я жадаю результату, але потім різко заспокоююсь. Беру її за руку і піднімаю, піднімаю її спідницю і вдіваю, мов малу дитину, найважче з кофтою, руки плутаються, мої руки тремтять так що я боюсь. Дзвоню в таксі, ми спускаємось тихо, мене скриває капішон, її скриваю я.
Не відповідаю на жодні прощання і фрази, не обертаюсь, не говорю.
- В готель Львів. - водій довго не думає, він розуміє що краще не питатись. Вулиці зникають так само швидко як і пара що конденсується на шклі машини, гроші в руку і нас більше нічо не цікавить. Пробиваюсь у вітальню тримаючи її за руку.
- Мені потрібний номер з душом на одну годину.
- Ваші документи? - вона думає що я ідіот.Кладу сотку на стіл.
- А можна без питань?! - вона нічо не говорить, просто дає ключі. Цей світ не вміє говорити, він або кричить або монотонно споглядає як хтось померає, я в ньому кричу і мені всеодно.
Консєржу запихаю в руку пятдесятку:
- Через півгодини ти принесеш мені півлітри чогось нормального і зробиш так щоб більше ніхто напротязі годити сюди не заходив.
Консєрж киває і йде.

Ми залазимо в душ, я - вдітий, вона гола, мені всеодно тому що струєю управляю я, змиваю з неї шкіру, пробую омити душу, але не чіпаю її ораганів, тільки струя, легенько вожу тільки по бедрах і плечах. Вмикаю холодну і вона труситься, мовчить і навіть не може нічо сказати, через дві хвилини вмикаю гарячу, це має її вбити, вбити в ній страх.
Стучать в двері, півгодини як і не було, півлітри і морда консєржа, сухо забираю, сухо дякую і так само сухо закриваю двері, іншого світу більше не існує.
Наливаю їй пятдесят, даю випити, вона хитає головою, даю покурити і даю випити ще раз, або це або псіхушка. Випиває, кашляє, але випиває, мочить фільтр і цигарку, з волосся капає. Даю ще 50, потім ще раз і слідкую як вона пє.
- Саш, мені треба два квитка в Київ, вже, але без питань, потім поясню. Зі мною все добре, просто людині треба допомогти. - він мовчить, він не спить, бо сьогодні його дежурство.
- Заїжджай.
Знову таксі і знову поїзд. Я викидаю стару пачку цигарок просто на перон, коли потяг вирушає, я викидаю старі переживання, я викидаю себе зіжмяканим, бо мене ще нема. Ми їдемо туди.